25 листопада 2014 р. в Бориславській гімназії запалала свіча Поминальної Молитви за всіх загиблих під час Голодомору 1932-1933 р. р.
Учні 4 (8) класу разом з класним керівником Пагутяк-Шалімановою О. Й. створили надзвичайно трепетну і хвилюючу атмосферу мітингу-реквієму «Свіча пам’яті». Від імені 7 мільйонів жертв за 500 чорних днів, що не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі, учні закликали пам’ятати про це, не мовчати, бо «не дає змовчати біль», і діяти, бо «нас тепер багато і ми – українці, що молимося Богу і хлібинці».
Після хвилини мовчання – «Lacrimosa» Моцарта. І клятва гімназистів ніколи не забувати про жахіття тих років, а розповідати про них своїм нащадкам.
Учні 4 (8) класу з особливим хвилюванням читали вірші «Ти кажеш, не було Голодомору?», «В селі весна повзе на ліктях…», «Реквієм за мрією», «Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз» - а зал уже їх сліз не соромиться. Звучить мелодія Бетховена «AveMaria», а серця учасників мітингу переповнені смутком, болем, співчуттям і надією на Набеса, що врятують нашу землю.
Гімназисти присягають словами О. Міщенка: «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - тому нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу».
Учнівський хор (музичний керівник Дрогобицька Г. О.) виконали пісню «Свіча» (слова і музика Н. Май) та духовний гімн «Боже, Україну бережи» (слова і музика Тараса Петрененка), що об’єднав всіх учасників мітингув єдиному прагненні жити для України.
Директор гімназії Гарасимів Р. В. нагадала учням та гостям з Бориславської санаторної школи-інтернату не лише про страшну статистику Голодомору, а й про непросту сьогоднішню політичну ситуацію в країні. Вона попросила дітей з м. Уловайське Даниїла і Єлизавету разом з гімназиствми приклеїти голубі незабудки – символи загиблих душ – на чорну мапу України, щоб пам’ять про тих, хто не встиг запалити свічку, була вічно живою. Роксоляна Всеволодівна виразила віру і побажання щасливого майбутнього всім дітям України, великому і сильному українському народу.
| 
